Блог Ольги Трофімцевої, заступника Міністра аграрної політики і продовольства з питань європейської інтеграції

Блог Ольги Трофімцевої, заступника Міністра аграрної політики і продовольства з питань європейської інтеграції

Дипломатичні взаємини між Україною та Південною Кореєю були встановлені ще у 1992 році. З того часу вони досить активно розвиваються. Наразі Республіка Корея входить в топ азійських країн, які стали провідними торговельними партнерами України.

За результатами 2016 року, товарообіг аграрної продукції між нашими країнами склав $282,5 млн. З яких експорт української продукції до Республіки Корея становив — $ 278,062 млн. Ключовими товарами стали: зернові злаки, масло тваринне, тютюн, олія та інші. Але не час зупинятись на досягненнях. Необхідно використовувати свій потенціал задля поглиблення торговельних відносин у агарному секторі.

У своєму блозі я хочу розповісти про особливості внутрішнього ринку цієї країни, можливості, які вони відкривають українським аграрним експортерам та цікаві ніші для співпраці українських та корейських компаній.

Південна Корея невелика за обсягом півострівна країна, яка за площею менша за Україну майже в 6 разів. Економіка Республіки розвивалася стрімкими темпами протягом останніх десятиліть. Для їх аграрного сектору характерна інтенсивна обробка малих за розмірами землеволодінь, проте через нестачу земельних площ, внутрішнє агровиробництво не задовольняє продовольчі потреби населення, кількість якого близько 50 млн. осіб. Тому Корея є залежною від імпорту як сільськогосподарської сировини, так і готових продуктів харчування. За аналітичними підрахунками, імпортне продовольство у структурі споживання цієї країни коливається від 45% до 62%, а у м`ясі та молочних продуктах ця частка сягає 71%.

Також Південна Корея посідає 7 місце у світі за імпортом зернових культур (це майже 5% від загальносвітового імпорту). Протягом останніх п’яти років імпорт зернових до країни сягав 13-14 млн. тонн на рік. У структурі імпорту біля 60% припадає на кукурудзу, 25% займає пшениця та майже 15% – ячмінь, рис та інші.

За результатами 2015/2016 маркетингового року, Україна стала основним постачальником фуражної пшениці до Кореї та випередила такі країни ЄС як Франція, Болгарія і Данія. В цілому, за 2015 рік Корея імпортувала зернових на загальну суму $ 3,7 млрд, при цьому частка України склала 8,3%.

Перспективні ніші для експорту української харчової продукції

Нещодавно, мала чудову нагоду поспілкуватись з Надзвичайним та Повноважним Послом Республіки Корея в Україні Лі Янг-Гу. Пан Посол розповів, що на сьогоднішній день найбільш цікавими сегментами для збільшення експорту українських харчових продуктів до ринків Кореї є не тільки зернові, але й соняшникова олія, шоколад, органічні продукти та інша продукція без ГМО. Також, за його словами, корейські покупці дуже зацікавлені у поставках червоного м`яса (свинини та яловичини). 

Південна Корея є одним із ключових імпортерів свинини та яловичини у світі. Споживання м’ясопродуктів, за даними різних джерел, складає блізько 95-100 кг на душу населення в рік, де 55%, від зазначеного об’єму, складає свинина.

У більшості випадків м’ясопродукти у Південній Кореї споживаються у «американському стилі». Це фаст-фуд, подача великих порцій у ресторанах, готові м’ясні напівфабрикати різних типів (сосиски і заморожені снеки з м’яса). Відповідно, провідні позиції на ринку м’яса займають американські компанії, які працюють у сегменті високомаржинальних, готових до споживання, м’ясопродуктів або зручно упакованого охолодженого м’яса. Лідерами в поставках замороженого м’яса є Австралія, країни ЄС, в незначній мірі Бразилія та Аргентина.

Головні умови експорту української продукції

Отримання дозволів на експорт товарів як тваринного, так і рослинного походження опрацьовується з боку відповідних державних органів України, з урахуванням вимог кожної країни призначення. До оцінки загальної системи державного контролю залучені як державні органи, так і бізнес-оператори. В кожному конкретному випадку Держпродспоживслужба веде переговори щодо кожного типу продукції окремо.

Сьогодні ця державна організація здійснює заходи задля доступу української продукції птахівництва до ринків Кореї. Наразі очікується інформація щодо діючої системи державного контролю від корейської сторони. Таким же чином опрацьовується офіційний документ щодо діючої системи контролю за виробництвом молока, молочних продуктів та інших продуктів тваринного походження.

Головною умовою експорту продовольчого зерна до Республіки Корея є наявність сертифікату на відсутність ГМО (Non-GMO Sertificate), виданого компетентним державним органом України. Імпорт зернових контролюється шляхом тарифних квот через систему державних тендерів, в рамках яких корейська сторона закуповує у кваліфікованих імпортерів (учасників тендерів) зерно, відповідно до внутрішнього попиту, за цінами міжнародного ринку.

Продукти рослинного походження можуть експортуватись до Кореї за наступними умовами: по-перше, продукція повинна супроводжуватись необхідним фітосертифікатом. По-друге, рослинна продукція має бути без ґрунту та будь-яких заборонених Республікою шкідників. По-третє, необхідно пройти інспекцію імпорту вже в самому порту прибуття в Кореї.

Бувають випадки, коли рослинна продукція є у списку заборонених до імпорту з боку Кореї. Але вона може поставлятись, якщо обидві країни погоджуються на заходи щодо зменшення ризику шкідливих організмів прийнятих НОЗР двох країн (Національний орган захисту рослин - ред.).

Інвестиційна привабливість українського аграрного сектору

Корейські партнери розглядають різні можливості інвестування аграрних проектів в Україні. Наприклад, компанія «POSCO Daewоo» (зерновий трейдер Південної Кореї) зацікавлена у збільшені закупок українського зерна, а також в інвестуванні у розвиток інфраструктури та зернових терміналів. Доречі, нагадаю, що у жовтні 2016 року, Мінагрополітики та компанія «POSCO Daewоo» підписали Протокол про наміри реалізації проекту з оновлення сільськогосподарської техніки в Україні для малих і середніх українських сільгоспвиробників. Реалізація цього проекту зробить значний внесок у стабілізацію та послідовний розвиток українського агропромислового комплексу. Наразі ми спільно працюємо над даним питанням.

Ще одним цікавим напрямком співпраці обох країн може стати розвиток сучасного тепличного господарства в Україні. Реалізація аналогічних проектів послужить імпульсом для збільшення виробництва продукції з доданою вартістю в нашій країні.

Резюмуючи, хочу підкреслити ще раз, що диверсифікація ринків збуту для українського аграрного експорту є ключовим завданням нашої команди Мінагрополітики. Ми будемо підтримувати на державному рівні кожного українського виробника, який прагне відкрити новий ринок для свого виробництва. Проте провідну роль задля успіху на ринках Південної Кореї, та й не тільки, зіграє активність та відповідальність безпосередньо виробників. Думаю, що говорити про необхідність дотримання високих стандартів якості у виробнитцві продукції нам не доведеться. Адже даний показник найбільше впливає на імідж українського експортера як надійного та конкурентоспроможного гравця. Ще одним ключем для налагодження ділових стосунків з корейськими партнерами та компаніями є спільні B2B або G2B заходи, торговельні місії та міжнародні виставки. Доречі, на початку квітня вже запланована бізнес-місія до Південної Кореї, організатором якої є Мінекономрозвитку та ТПП України.

Автор: Ольга Трофімцева