Після заяви про відставку міністра аграрної політики Тараса Кутового управління головним аграрним міністерством перейшло до його першого заступника, екс-голови головного земельного відомства - Держгеокадастру - Максима Мартинюка. В інтерв'ю 112.ua посадовець не приховував, що зараз фактично керує роботою аграрного відомства, тоді як сам Кутовий не з'являється в ньому від моменту відставки.

Після заяви про відставку міністра аграрної політики Тараса Кутового управління головним аграрним міністерством перейшло до його першого заступника, екс-голови головного земельного відомства - Держгеокадастру - Максима Мартинюка. В інтерв'ю 112.ua посадовець не приховував, що зараз фактично керує роботою аграрного відомства, тоді як сам Кутовий не з'являється в ньому від моменту відставки. Також Мартинюк визнав, що знає прем'єр-міністра Володимира Гройсмана ще з Вінниці, де з 2011 року працював під його керівництвом і за його пропозицією переїхав до Києва. Зараз перед ним стоїть завдання дати старт земельній реформі та відкрити повноцінний ринок землі. Мартинюк пояснив, як реформу бачить влада, у які терміни вона може відбутися, і також поділився маловідомими подробицями про стан справ на найбільш знакових держпідприємствах.

- Максиме Петровичу, чи вірно я розумію, що з моменту, як Тарас Кутовий написав заяву про звільнення, за фактом міністерство очолюєте ви? Наскільки ймовірно, що ви залишитесь на цій посаді без в. о.?

- На жаль, доводиться в силу об'єктивних обставин виконувати обов'язки (міністра). Тарас Вікторович залишається міністром, але перебуває на лікарняному. А що стосується того, щоб залишитися на цій посаді, то це питання компетенції Верховної Ради. Для цього потрібно як мінімум, щоб Рада прийняла рішення про відставку чинного міністра.

- Тарас Вікторович скільки вже перебуває на лікарняному?

- З моменту подачі заяви про відставку.

- А як вийшло, що в принципі ви прийшли на посаду заступника міністра аграрної політики (Максим Мартинюк був призначений на посаду першого заступника міністра аграрної політики і продовольства 27 липня 2016 року). До цього ви (з березня 2015 року) були головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру? Чи можна це пов'язувати з планами уряду на земельну реформу? Саме тому ви зараз на чолі міністерства?

- Мене на посаду заступника міністра свого часу запросив Тарас Вікторович Кутовий. Тому що так історично склалося, що в міністерстві практично не було фахівців у земельній сфері, і воно завжди було в цьому плані інституційно слабким. Формування державної політики у земельній сфері забезпечувалося за рахунок Держкомзему та його кадрового потенціалу. В результаті прийнятих Кабміном управлінських рішень структура Держкомзему була передана в підпорядкування Мінрегіону. Міністерство опинилося в складній ситуації. Сформувати серйозну кадрову команду, яка могла б займатися цим напрямком, воно не могло. Коли міністр Кутовий зіткнувся з цим кадровим вакуумом, в той час як земельна реформа була визначена однією з ключових, він мене сюди запросив.

- Не можу не запитати - ви родом з Вінниці. Чи були ви знайомі з Володимиром Гройсманом до того, як він став прем'єр-міністром? Як складалися ваші стосунки?

- Звичайно, я працював директором департаменту з 2011 року у Вінницькій міськраді (у цей час, з 2010 року Володимир Гройсман був міським головою Вінниці, - ред.), і він мене запрошував на роботу в міськраді, потім - у Київ.

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА – ЯКОЮ ВОНА БУДЕ?

- Як ви прогнозуєте, коли може бути запущена земельна реформа? Що заважає?

- Заважає сприйняття питання землі в суспільстві. Взагалі, земля для українця - це категорія великого сенсу. Сто років тому саме через земельне питання впала українська держава. В українців традиційно з землею теплі, ніжні стосунки. Ставлення до неї специфічне. Плюс 17 років мораторію (на продаж землі) призвели до того, що це економічне питання вже стало політичним. Зараз за соціологією, яка була проведена рік тому, коли ми входили в активний процес просування земельної реформи, 79% опитаних були за продовження мораторію, тому що їх політики залякали страшилками, які не мають ніякого відношення до реальності.

- Але на відміну від них МВФ виступає за земельну реформу.

- Я хочу сказати, що МВФ з питання земельної реформи, як і інших питань, зокрема пенсійної реформи, приватизації, тільки рекомендує. До речі, всі ці речі Україні потрібні більше, ніж Фонду. З питання земельної реформи МВФ не виставляє жодних параметрів. Немає ніяких вимог до формату. Ми вільні самі визначатися з моделлю. Я хочу сказати, що нинішні соціологічні дослідження починають показувати зміну (відношення суспільства до земельної реформи). Це вже приблизно 30% - за і 40% - проти, решта не визначилися. Фокус-групи, які ми проводили, також показують, що як тільки люди отримують повну інформацію про реформу, зокрема про те, що вона буде націлена на дрібних і середніх товаровиробників, до купівлі землі не будуть допущені іноземці, агрохолдинги будуть обмежені, будуть встановлені ліміти в 200 га в одні руки, вони змінюють своє ставлення до реформи.

Хочу зазначити, що є й окремі групи аграріїв, які сильно підтримують земельну реформу, наприклад, я спілкувався з тими, хто займається садівництвом. У них є реальна проблема – вони інвестують у свої сади, але потім вони не можуть цей сад на кілька років або десятиліть закласти в банку, не можуть отримати гроші на розвиток бізнесу, тому що діє мораторій. Тому, з одного боку, суспільство починає розуміти, для чого потрібен ринок землі. Плюс ми даємо потужні меседжі, що уряд налаштований на проведення земельної реформи в інтересах дрібних і середніх товаровиробників. Ми б не хотіли, щоб агрохолдинги чи п'ять родин, про які всі говорять, скупили великі наділи і сконцентрували у своїх руках по 300 тис. гектарів та більше.

- А продумано вже якісь заходи для захисту від рейдерства у разі, якщо все-таки буде прийнято рішення продавати по 200 га в одні руки? Як захищатися від випадків, що недобросовісна людина купить шматочок поля і буде чинити щодо великого агрохолдингу все те, що робили недобросовісні міноритарії промислових підприємств, вимагаючи викупу за величезною ціною своєї частки?

- Є такі ризики. Ми їх усвідомлюємо. Причина цих ризиків – ситуація, що склалася в результаті розпаювання землі. Ми повинні розуміти, що лотом, одиницею сільгоспвиробництва повинно бути поле – як правило, у нас на кожному полі 30-40 власників. І далеко не факт, що вони спільно приймуть єдине рішення з питання продажу чи непродажу. Тому, так є загроза, що будуть з'являтися так звані "шахматки". Ми напрацювали запобіжники і цифра 200 га (в одні руки) з'явилася не просто так. У нас є поля по 100 або 180 га, до 200. І ми свідомо виставляли цю цифру 200, тому що, врешті-решт, коли відбудеться консолідація, ми можемо вийти на модель, коли один власник має одне поле. Друге, ми прописуємо в законопроекті ("Про обіг земель") певні гарантії, правда, вони і так є в чинному законодавстві, але ми окремо виписуємо блок щодо забезпечення стабільності землекористування на період, на який укладено договір оренди. Правда, вони і є в чинному законодавстві, але ми в новому законі ми виписуємо їх в окремий блок.

Агровиробник, звичайно, не може знати, чи продовжать з ним діючий договір оренди, але в той же час, якщо у нього підписана оренда на 8 років, він може бути впевнений, що договір з ним достроково не розірвано. Таким чином, хто б не купив землю, він буде купувати її разом із зобов'язанням продовжити договір оренди на той час, на який це передбачено діючим договором оренди. Зараз це закріплено нормами Цивільного кодексу, але ще й окремо буде прописано в законопроекті "Про обіг земель".

Ми розуміємо, що будь-які зміни в цій сфері (земельній), безумовно, виводять бізнес зі сфери комфорту. Незважаючи на це, трансформаційний період повинен пройти, і тоді настане час вільного ринку.

- Законопроект "Про обіг землі" на якому етапі підготовки знаходиться і коли може бути внесений на перше читання?

- Його практично завершено. Нам залишилося внести лише кілька виключно технічних нюансів. Зараз ми на етапі, коли модель земельної реформи обговорюється з бізнес-асоціаціями. Це свідома позиція прем'єр-міністра: реформа має пройти широке обговорення, щоб ми почули різні думки. Зрештою, це реформа, у якій ми не маємо права на помилку.

До речі, в діалозі з бізнес-асоціаціями ми виявили іншу проблему: це проблема недостатньої ліквідності підприємців. Тобто, з моменту відкриття ринку їм будуть потрібні вільні кошти, щоб купувати землю, в тих випадках, де її захочуть продавати люди. Соціологія показує, що приблизно 20% власників землі її захочуть продати в перші один-два роки. І це не маленький ресурс. Відповідно для запуску ринку землі необхідно запускати кредитування під відносно низькі відсотки, нижчі, ніж зараз є на ринку.

- А як це зробити?

- Ми створили робочу групу – я дуже вдячний нашим міжнародним партнерам. До неї приєдналися практично всі потужні міжнародні фінансові організації. Це і ЄБРР, і Світовий банк, і Міжнародна фінансова корпорація. І ми напрацювали зараз модель щодо фінансово-кредитної підтримки фермерів. У той же час ми розуміємо, що (для імплементації цієї моделі) треба вносити не один законопроект, а цілий пакет: один законопроект, буде визначати модель ринку землі ("Про обіг земель"), а інший буде визначати, як і де аграрії зможуть отримати фінансові кошти.

- У нинішньому законодавстві прописано, що першочергове право викупу має орендар. Як ви збираєтеся вирішити питання з тим, що агрохолдинги можуть скористатися цим і вимагати, щоб ті власники паїв, у яких вони зараз орендують землю, пропонували право першого викупу їм?

- По-перше, ми агрохолдинги виводимо за межі кола тих, хто може купити землю. Ми прописуємо в законопроекті, що покупцем землі може бути тільки фізична особа. І я не думаю, що ті, хто сконцентрує 200 га, стануть передавати їх в оренду. Думаю, вони самі будуть займатися агровиробництвом. А навіть, якщо й захочуть передати в оренду, то не стануть укладати договір на довгий строк. Після закінчення терміну дії договору всі ці зобов'язання зникають.

- Тоді, що дрібним власникам заважає обробляти свою землю самим зараз і чому вони її здають в оренду?

- Вони здають її в оренду, бо не мають коштів, щоб почати свій бізнес на цій землі. Звичайно, коли відбувалося розпаювання в 90-х років, в середньому люди отримали по 3 га в одні руки. У той же час, десь це один гектар, десь п'ять, наприклад, у Херсонській обл., у Закарпатті це взагалі часто один гектар, розділений на десять ділянок. Зараз ми знаходимося в умовах, коли трансформаційний період завершився, змінилася економічна модель. Зараз є можливість займатися агровиробництвом. Є ринки збуту. Наприклад, якщо вирощувати часник, можна заробляти пристойні кошти. У той же час, для того, щоб почати, необхідний стартовий капітал. Людина приходить у банк (за кредитом), її запитують, яка у вас звітність? А у неї звітності немає. Які у вас доходи? Доходів теж немає, бо в селі немає роботи. Є, наприклад, корова, але це не той дохід, який можна показати банку. Далі, що ви можете дати в заставу? У заставу нічого не може дати. Тому, коли у нас буде ринок землі, у заставу можна буде віддати 3 гектари землі. Припустимо, людина отримає кредит у 25 тис. грн. Цього цілком достатньо, щоб придбати посадковий матеріал. Плюс, держава запустить програму для підтримки таких людей, які захочуть займатися фермерством. До речі, в наступному році на програму підтримки в бюджеті буде передбачено мільярд гривень. І це незалежно від того, чи буде запущено ринок землі.

- Бізнес-асоціації, які працюють у групі Кабміну (щодо земельної реформи), відзначали, що відкриття ринку землі неминуче призведе до зростання орендних ставок, що відіб'ється на собівартості агропродукції. До того ж, собівартість виробництва продукції у дрібних товаровиробників також буде нижчою?

- Маржинальність агровиробництва дозволяє підвищувати орендну плату, і це не позначиться на ціні. Просто буде більш справедливим розподіл прибутку, що генерується сільськогосподарським сектором. Більше того, я повторю свою тезу, я б не хотів вийти на модель, коли у нас з'являться великі рантьє, які куплять по 200 га, здадуть їх в оренду і будуть за ці кошти жити. У всьому світі виставляються перепони для таких речей. І не може бути такої моделі, при якій, здавши сільськогосподарську землю в оренду, можна отримувати дохід і за нього жити. Ти повинен купити сільськогосподарську землю і сам на ній працювати.

- Ви хочете сказати, що купити землю для здачі в оренду буде не можна?

- Теоретично можна буде. Але ми зробимо так, що це буде невигідно.

- Яким чином?

- Таким чином, що буде контроль за використанням землі. Ми забезпечимо кредитним ресурсом сільгоспвиробника. Ті, хто буде купувати землю, будуть робити це для того, щоб самим на ній працювати. Зрештою, можливий жорсткий метод виставити кваліфікаційні вимоги до того, хто може стати власником землі. Наприклад, ти повинен проживати в тій місцевості, бути фермером, лише тоді можеш купити землю. Такі обмеження працюють у Німеччині, у багатьох країнах Євросоюзу.

- Ви це теоретично говорите чи це реально?

- Ми реально це розглядаємо.

- Як у майбутню модель ринку землі вписуються державні землі? Зокрема землі підприємств, які належать підприємствам із сфери підпорядкування Мінагро?

- Я сказав би неправду, якби говорив, що з державними землями все дуже добре. Якраз навпаки. Є три категорії державних земель: це землі, які знаходяться у користуванні Академії аграрних наук, приблизно 400 тис. га. Це землі, які знаходяться у користуванні підприємств Мінагро, приблизно така ж кількість землі (для порівняння: найбільші агрохолдинги України "Укрлендфармінг" і "Кернел" обробляють трохи більше 600 тисяч га землі, - ред.). Також землі запасу, які перебувають у власності держави, від імені якої ними розпоряджається Геокадастр. Коли ми говоримо про інвентаризацію земель, переважно мова йде саме про цю категорію (землі запасу). Я вам скажу, що інвентаризація таким чином, як вона проводилася, на жаль, була неефективною, і я не думаю, що нам варто продовжувати цю практику. Скажу чесно, ця інвентаризація проводилася, не виходячи з кабінету. Тому що ми жодного разу не користувалися її матеріалами, коли виставляли, наприклад, ділянку на аукціон (оренди). Завжди виявлялося, що в цю ділянку входять неугіддя, які доводилося вирізати. Тобто ефект від цієї інвентаризації становить нуль або навіть мінус. Тому, коли говорять, що незавершена інвентаризація є перешкодою для початку ринку землі, ми відповідаємо: давайте спочатку виходити на ринок і вже в процесі завершувати інвентаризацію. До того ж, на це вимагають божевільних бюджетних грошей. На старті моєї роботи в Держгеокадастрі мені називали кошторис інвентаризації на рівні 2 млрд гривень. Я чесно і відверто кажу, що це не раціонально витрачати такі ресурси.

Що ж стосується використання земель Академії аграрних наук та Міністерства, то ефективність їх використання не дуже висока. І процвітають, на жаль, такі випадки, коли на цьому процвітає бізнес у тіньовому режимі. У нас є напрацювання, як з цим боротися.

- А як? Що будете робити?

- По-перше, потрібно визначитися, чи потрібно стільки землі тому чи іншому підприємству. По-друге, підприємства потрібно приватизувати як такі, а в процесі провести частково розпаювання земель і частину передати працівникам та пенсіонерам цих підприємств у розмірі, що відповідає середньому по району. У той же час, є такі підприємства (у системі Мінагро), у яких 2 тис. га, а працюють там тільки директор і головний бухгалтер. Теоретично вони повинні отримати по 1 тис. га кожен, але це неправильно. Вони повинні отримати стільки ж, скільки становить середній розмір паю в районі, де знаходиться підприємство. Правда, щоб провести приватизацію підприємств системи Мінагро, потрібно внести зміни в закон і виключити їх з переліку таких, які не підлягають приватизації.

Що стосується Академії аграрних наук, мені здається, що це не їхнє завдання займатися товарним виробництвом – показувати високі врожаї, надої молока. Вони повинні займатися наукою – селекцією, виведенням нових сортів або удосконаленням вже існуючих. Чому великі світові компанії можуть забезпечувати репродукцію насіння на базі фермерських господарств, а Академія не може?

- Попередник Тараса Кутового на посаді міністра Олексій Павленко також висловлював занепокоєння з приводу земель Академії. Були з того часу якісь перевірки корупційної складової?

- На жаль, робоча група при Кабміні, яка була створена урядом для перевірки ефективності використання земель академії, не працює. Відповідно ми не можемо посилатись на її висновки, щоб ставити питання представникам Академії. 

- Коли ж цей момент відбудеться?

- Я особисто не стурбований тим, що Академія є латифундистом. Я більше стурбований станом самої науки, в якій ми відстали на багато років. Ми їдемо на тому багажі, який було сформовано ще 25 років тому. Латифундизм академії в цьому контексті - питання вже третього порядку. Набагато важливіше питання розвитку галузевої науки. Я думаю, що в Україні достатньо потенціалу, щоб займати перше місце в аграрній науці, але, на жаль, поки ми від нього лише віддаляємось.

- Завершуючи тему землі, пропоную підвести риску – все-таки, які кроки потрібні для відкриття ринку та яка їхня послідовність?

- Необхідно ухвалення законопроекту "Про обіг земель", в якому потрібно чітко прописати, що ми його робимо в інтересах дрібних і середніх товаровиробників. І в результаті, ми хочемо, щоб у селі з'явився дрібний і середній клас. Законопроект про фінансову підтримку ринку землі, яка може здійснюватися кількома методами, наприклад, у вигляді видачі кредитів, по яким держава може виступати гарантом. Третє – держава може частково компенсувати кредитну ставку. Ось ці два закони – це мінімально необхідний пакет (для переходу до ринку землі). Ми фіналізуємо ці законопроекти до кінця серпня. У вересні вони будуть внесені у Верховну Раду.

- Законопроект про кадастр вже прийнято...

- Так, про кадастр вже є. Також висить у повітрі законопроект про консолідацію земель. У нас же є проблема тридцяти власників на одному полі, і необхідний механізм виходу з конфліктних ситуацій. Тому що, якщо хтось концентрує в шаховому порядку дві-три ділянки і буде вимагати нарізування до них доріг, це створить певні проблеми, і ми повинні мати механізм їх вирішення. Законопроект про консолідацію, наскільки мені відомо, зараз вже внесено до Верховної Ради народними депутатами, він, правда, називається не про консолідацію, а про удосконалення земельних відносин.

- Хто подав?

- Група народних депутатів, зокрема, Олег Кулініч, Іван Мірошниченко та інші. Але є така річ. Такий законопроект теж потрібен, але, в принципі, ринок і без нього може працювати.

- Як ви прогнозуєте, як буде з мораторієм на продаж сільгоспземель? Він сам закінчиться або його достроково скасують?

- З урахуванням попереднього досвіду, я думаю, що буде політичний консенсус з питання ринку землі, у мораторії не буде необхідності. У Земельному кодексі написано, що мораторій скасовується при наявності двох умов: прийняття законопроекту "Про обіг земель" і фактичне настання календарної дати в даному випадку з 1 січня 2018 року. У той же час, якщо законопроект "Про обіг" не прийнято, то мораторій триває.

- Зараз консенсус є?

- Поки що він складно шукається. 226 голосів точно ще немає.

- Не можу не запитати - була інформація, що МВФ виключив пункт про земельну реформу з тексту меморандуму.

- У меморандумі цей пункт залишається поки що. Що сказав офіційний представник МВФ кілька днів тому? Про те, що земельна реформа залишається на порядку денному фонду, що, очевидно, вона вимагає більш широкого громадського обговорення, тому вона може бути відкладена на кінець поточного року. Що це означає для України? Це означає, що МВФ не пов'язує видачу чергового траншу, а він повинен бути у вересні, з фактом проведення земельної реформи. Однак, питання з порядку також не знімає. 

- Щоб поставити точку у питанні. Ймовірно, що з 1 січня 2018 року у нас вже буде ринок землі?

- Я думаю, так.

- Від теми аукціонів вирішили відмовлятися?

- Аукціони, звичайно, будуть. Як тільки землі виведуть з-під мораторію, я вас запевняю, що вже буквально в січні-лютому вони і пройдуть. Вони будуть в електронному форматі по всій Україні. Результати цих аукціонів будуть відомі громадськості, і це дасть приватним власникам інформацію про те, які ціни є на їх землю.

- На аукціони буде виставлено землі запасу?

- Так, землі запасу. А селяни, якщо захочуть продавати свої паї через аукціони, ми їм дамо таку можливість. 

"УКРСПИРТ" і ДПЗКУ – ЧИ БУДЕ ПРИВАТИЗАЦІЯ?

- Як ви можете прокоментувати обшуки, які провели податківці на підприємствах ДП "Укрспирт"?

- Обшуки пройшли не перші і не останні на цьому підприємстві. Воно дійсно є однією з найбільших корупційних дірок у нашій країні, й очевидно, що там є зловживання, які є підставою для проведення обшуків. З того, що мені відомо зі ЗМІ, підставою для них були певні підозри, щодо виробництва харчового спирту без сплати акцизного збору та, відповідно, реалізація. Це стандартна схема "чорних заробітків", корупційних в "Укрспирті". Єдиними ліками від цього може бути тільки приватизація.

- А яка ситуація на держпідприємстві зараз з керівництвом – куди з інформаційного поля зник останній в. о. голови "Укрспирту" Олег Дрожжин?

- Там взагалі незрозуміла ситуація. Є кілька заступників, які за якимось графіком керують цим підприємством. Уряд оголосив конкурс на посаду глави ДП "Укрспирт". Його буде вибирати великий номінаційний комітет, процедура буде регулюватися постановою "три сімки", тобто, це великий номінаційний комітет Мінекономіки, це менеджер, якого оберуть, він повинен буде виконати надзвичайно важливу функцію – підготувати підприємство до приватизації.

- У меморандумі МВФ рекомендувалося приватизувати "Укрспирт" до осені...

- Законопроект у Верховну Раду внесено (урядовий законопроект про приватизацію державних спиртових заводів). Чотири рази намагались включити його до порядку денного, навіть цього не вдалося зробити. В осінню сесію Верховною Радою він буде включений до порядку, тому що це передбачено регламентом. А далі ми будемо працювати з депутатами з тим, щоб все-таки цей законопроект пройшов. Формула для приватизації непроста, і це пов'язано з тим, що в Україні діє монополія на виробництво спирту. Тому ми повинні дати тим, хто купить заводи, визначений проміжок часу, можливо, три-п'ять років, коли вони зможуть попрацювати до появи нових заводів – тобто, монополію також буде скасовано на виробництво спирту.

- Таким чином розглядається ідея демонополізувати виробництво спирту?

- Так. Думаю, якщо виробники горілки самі будуть виробляти спирт, це швидко поставить крапку в такому ганебному явищі, як "чорний спирт".

- Опоненти будуть заперечувати традиційно, запитуючи, куди ж подіти 80 спиртових заводів? Мовляв, закриються при такому сценарії.

- Їх сорок зараз у ДП ("Укрспирт"), і ще є заводи в концерні (така ситуація утворилася внаслідок незавершеної реформи "Укрспирту". Частину спиртозаводів було передано від концерну в нове ДП, а частина в ньому залишаються досі. Концерн і держпідприємство на ринку конкурують, - ред.). Заводи поділяються на три категорії – перша - це заводи – колишні цехи, на яких вже частково демонтовано обладнання. Я вважаю, що щодо цих майданчиків повинен бути завершений демонтаж обладнання, самі ці майданчики, які мають підведені комунікації, забезпечені електроенергією і газом, водою, їх потрібно виставляти на продаж як промислові майданчики, не прив'язуючись до виробництва спирту. Друга категорія - це заводи, які виробляють технічний спирт, їх треба перепрофілювати під виробництва біоетанолу та інших спиртовмісних технічних рідин. І третя категорія, їх багато, і їх потужності є зайвими, - підприємства, які можуть виробляти харчовий спирт. Необхідно забезпечити наявність заводів, наявність у різних регіонах України, де розташовані потужності з виробництва горілки. І на цьому питанні спирту поставити крапку.

- Виходить, ті заводи, які займаються виробництвом харчового спирту, але залишилися в концерні, податківці на "лівий спирт" не перевіряли?

- Я не готовий сказати. По-моєму, ні. Недоліквідований у нас концерн, і він, я думаю, велике джерело ризиків у плані виробництва "лівого спирту", який є неврахованим. У концерні ще двадцять заводів залишилося, і серед них також і ті, які виробляють харчовий спирт.

- Немає планів до приватизації повернути право спиртозаводам самостійно торгувати спиртом (зараз наряди видаються централізовано через ДП чи адміністрацію концерну)?

- Є певна проблематика в тому, що ДП зараз надзвичайно централізовано. Але це, з іншого боку, створює певну ілюзію контролю. Інша справа, наскільки зручно підприємствам працювати... Я думаю, це організаційне питання і ще це питання неякісного менеджменту. Якщо завод якийсь стоїть через те, що не може купити якийсь електричний двигун і замінити той, що зламався, то це, безумовно, питання менеджменту (в центральному офісі, - ред.). Коли зміниться менеджмент, всі ці питання можна налагодити. Немає необхідності повертатися до моделі, коли кожен завод був юридично окремим підприємством. Давайте подивимося на ті заводи (юридичні особи), які у нас залишилися в концерні, і побачимо, що там є підприємства з 600 млн заборгованості, 1 млрд грн, 1,5 млрд грн, і більша частина цих боргів штучно створена. За своєю природою, це різні заборгованості перед постачальниками тощо. Тому, я думаю, що модель спиртозаводів як окремих юридичних осіб, вона не дуже нам підходить.

- А як врегульовано питання щодо Державної продовольчої компанії, зокрема з китайськими інвесторами?

- Ніяк. Поки є кредит, є загроза дефолту компанії, яка називається Державна продовольча зернова корпорація. Ми ведемо діалог з китайськими кредиторами, про якісь успіхи у ньому говорити рано. Але ДПЗКУ також більше року не має керівника. І уряд ухвалив рішення щодо формування в ній наглядової ради. Необхідно, звичайно, призначення керівника. І я думаю, що корінь проблем корпорації також у неякісному менеджменті.

- А приватизувати її не хочете?

- Ми хочемо її приватизувати. Але об'єктивно зараз ця компанія має мінусову ринкову вартість. При тому, що вона висококапіталізована. Але на інших шальках терезів цей кредит. Все разом виходить мінус.

- Так, а китайські інвестори не хочуть її купити?

- Ні, вони кажуть, що для них приватизація - це не пріоритетний формат. Вони можуть його розглянути, але не хотіли б.

- А їм пропонували приватизацію?

- Так.

УРОЖАЙ – РЕКОРДУ НЕ БУДЕ

- Міністерство повідомляло, що аграрії вже зібрали врожай з половини площ. Що скажете, позначилися на ньому погодні умови? Чи знову рекорд?

- Рекорду точно не буде. Буде незначне зменшення врожаю. Щодо врожайності ми зараз вийшли на відставання. В середньому у нас на 2 центнери з гектара менший врожай, ніж у минулому році. Зрештою, остаточно називати цифри врожаю ми могли б після того, як ми будемо розуміти, як ми зможемо спрогнозувати урожай пізніх зернових, зокрема кукурудзи. Поки попередня цифра нашого прогнозу щодо врожаю зернових і зернобобових - це 61 млн т.

- А продовольчою пшеницею будемо забезпечені?

- Я в цьому абсолютно впевнений. Ми вже забезпечені продовольчою пшеницею, і тенденція така, що в силу погодних умов якість пшениці набагато вища, ніж була в минулому році. І ми отримуємо дуже багато другого класу при досить пристойній врожайності. У деяких областях врожайність набагато вища, ніж була в минулому році.

- Як прогнозуєте експорт?

- Все, звичайно, залежить від зовнішніх ринків. Зараз у всьому світі є очікування щодо зниження обсягів врожаю. Я, наприклад, коли до вас йшов на інтерв'ю, бачив, що Euronews показували сюжет про зниження обсягів урожаю через холоди у Франції. Я думаю, що в нинішньому році це буде чинником високих цін, які, безумовно, певним чином будуть тиснути на внутрішній ринок. Хоча, той врожай, що ми зібрали, він у двічі знову вищий ніж обсяги споживання. Тому цей тиск не особливо відчутний.

- А експорт буде вище або на рівні минулого року?

- Думаю, експорт буде на рівні минулого року.

- А цукровий буряк? Він завжди складно переносить посушливу погоду.

- Ви знаєте, буряк, який ми бачили в Тернополі, коли були у відрядженні, він дуже пристойно виглядає. Його вже просто зараз можна прибирати. За розміром кореня він виглядає вже зрілим. Думаю, що прогноз щодо буряків можна дати на рівні минулого року, навряд чи у нас буде зниження. Також і виробництво цукру.

- Тобто ціни цукру будуть стабільними?

- Стабільними. І останнім часом ми нарощуємо експорт, що не може не радувати.

- Аграрії скаржилися, що з міндобривами була дуже складна ситуація. Також є проблема, що їх "кинули" на мільярд гривень, не поставивши добрива.

- На два мільярди. "Кинули", не "кинули", була сукупно сплачена певна сума коштів, на яку не були поставлені добрива. Плюс заводи (з виробництва міндобрив) зупинилися, зараз заводи працюють, за нашою інформацією, добрива виробляються, в принципі, також сформовані певні імпортні партії, однак вони ще не поставлені в Україну, тому що ринок в очікуванні певному. Міжвідомча комісія з антидемпінгового регулювання встановила антидемпінгові мита на постачання добрив з Росії. Ми очікуємо поставок з Прибалтійських країн, з Білорусі, Узбекистану. І в цілому все виглядає так, що баланс міндобрив напередодні осінніх польових робіт буде сформовано.

- А ці два мільярди, що з ними буде?

- За нашою інформацією, компанії-трейдери, які зібрали ці кошти і не виконали своїх зобов'язань, почали діалог у напрямку реструктуризації цієї заборгованості. Ми подивимося, що буде далі. Поки це виглядає як господарський конфлікт. Якщо там будуть ознаки кримінальних дій, то ми будемо відповідно втручатися.

АЧС НЕ ТАК СТРАШНА, ЯК ЗДАЄТЬСЯ

- Україна охоплена чумою свиней, і я читала, що створено мобільні групи для боротьби замість ветеринарної міліції. До речі, ветміліцію немає ідеї відродити?

- Ідеї є. Але це не дуже вписується в концепцію формування Нацполіції. Але відверто скажу, нам необхідно відродити ветеринарну міліцію або регламентувати взаємодію з поліцейськими. Вони повинні розуміти, що таке епізоотична ситуація, які у них є повноваження і що вони можуть робити. У даному випадку поліція повинна забезпечувати нашим співробітникам можливість зайти на приватне подвір'я, щоб провести обстеження, перевірити наявність свиней і, якщо потрібно, вилучити. Але я хочу сказати, що боротися з цією проблемою (чумою свиней) можна тільки економічними методами. Якщо ми швидко дамо гроші за тих свиней, які потрапили в зону спалаху чуми і дамо їх на 5-10% вище, ніж ціна на ринку (мова про компенсації за знищених для нерозповсюдження хвороби тварин), тоді люди не будуть ховати їх у погребах.

- А є борги щодо розрахунків за вилучених свиней?

- Боргів немає як таких. Але є дуже тривала процедура прийняття рішень щодо виділення коштів, зокрема і через необхідність прийняття відповідного рішення сесією райради. У підсумку люди отримують гроші через 3 місяці (після вилучення), іноді для них це означає отримати менше, ніж вони отримали б, продавши м'ясо на ринку. Плюс є загальна недовіра до держави, і люди відповідно віддають перевагу іншим, менш коректним методам. Вони або ховають цих свиней (померлих від чуми тварин треба спалювати), або вивозять їх вночі, продають. Плюс ще наші бізнесмени іноді не зовсім порядні, починають лякати селян, що зараз у вас все заберуть, давайте нам продавайте дешевше, і все це призводить до подальшого поширення хвороби.

- Скільки вже областей охоплено чумою свиней?

- Зараз у нас є близько 30 зон є (де оголошено карантин у зв'язку з хворобою). Якщо я не помиляюся, це десь у десяти областях. Всього з початку року у нас було 78 випадків захворювання, це більше ніж у минулому році. Тільки 10 випадків стосувалося дикої фауни.

- Що роблять у цій ситуації мобільні групи?

- Вони повинні зробити комплекс заходів, які перешкоджають поширенню АЧС. Це означає жорсткий контроль переміщення свиней, як живих, так і їх м'яса. Тому що, наприклад, у шинці копченої свині, яка заражена АЧС, вірус зберігає життєздатність 150 днів. Він надзвичайно живучий у зовнішньому середовищі.

- Але для людини безпечний...

- Для людини, дійсно, безпечний. Завдання мобільних груп виявити заражених свиней і виставити пости на дорогах, щоб не допускати перевезення тварин.

- Все це призвело до росту цін на свинину?

- У тому числі і це призвело. Я б не сказав, що в абсолютному поголів'ї ми сильно страждаємо від чуми, хоча певне зниження відбувається, десь на 11%. Але я думаю, що в основному це (зростання цін) відбувається за рахунок експорту.

- Занепокоєння у вас не викликає зростання цін на свинину?

- Викликає занепокоєння. Але я думаю, що це ситуація вирівняється, коли буде зібрано новий урожай і будуть низькі ціни на фураж. Можливо, ми отримаємо і зниження цін на свинину.

- З ВРХ яка нині ситуація?

- Хотілося б, звичайно, щоб було краще. У нас так-сяк працює молочне скотарство. М'ясне взагалі – ексклюзив, якщо якесь підприємство ним займається. Ми зараз працюємо над варіантами підтримки скотарства. Причому ми будемо окремо формувати механізми підтримки м'ясного і молочного скотарства та запустимо їх у наступному році. Зараз не готовий вам детальніше про це розповідати. Але бачу у розвитку галузі скотарства великі можливості для України.

- Дивіться, адже ця галузь завжди дотувалася...

- Так, вона дотується. Я думаю, що в Україні її можна вивести і на бездотаційний режим, але потрібно дати багато поштовхів, і вони повинні бути в силу виробничого циклу прогнозованими. Адже виробничий цикл у галузі не менше ніж два роки. Об'єктивно з урахуванням молодняку і відновленням поголів'я – це три роки. Плюс ще необхідно, щоб ця програма почалася, люди про неї дізналися. Таким чином, ми повинні мінімум на чотири роки зафіксувати наші наміри, показати, що готові забезпечувати їх певною сумою коштів. В цілому, споживання яловичини в Україні це десь у три рази менше рекомендованих норм. Відповідно, і на внутрішньому ринку для галузі є потенціал, а на зовнішніх ринках він взагалі безмежний.

- Експерти кажуть, що зараз держава залишилася зовсім без інструментів впливу на ціни на ринку. Планується якісь з них відродити, наприклад Аграрний фонд?

- Дивіться, Агрофонд (бюджетна установа) став величезною корупційною прірвою, і всі ці інтервенції, на жаль, використовувалися не для того, щоб збалансувати ринок, а для того, щоб хтось заробив чималі гроші. І якщо подивитися історію Аграрного фонду, то це в основному історія кримінальних справ за статтями зловживання і розкрадання. Що стосується регулювання цін, то після скасування держрегулювання на деякі групи соціальних товарів, ціни на них нікуди не підскочили і вони схильні до такого ж серйозного коливання, як і раніше. Однак для підприємств ситуація спростилась. Я, наприклад, ще пам'ятаю ті часи, коли директор хлібзаводу сидів під кабінетом голови обладміністрації і вибивав ліміти на соціальне борошно, тому що ціна на хліб регламентувалася. Йому потрібно було купити борошно за ціною нижчою, ніж на ринку, щоб продати спечений з нього хліб за ціною нижче собівартості. Всі ці викривлення ніякого соціального захисту не давали. Тільки створювали підґрунтя для різного роду зловживань. Моя позиція - вільний ринок. Якщо потрібно підтримувати окремі категорії соціально незабезпечених громадян, їх потрібно підтримувати напряму.

Розмовляла Олена Голубєва

Джерело: 112.ua